фреймові структури на уроках укр. мови та літ
Використання фреймових структур у процесі формування в учнів загальнонавчальних умінь старшокласників на уроках української мови й літератури
Нова доба, уже названа через інтенсивний потік інформації і нові способи її передачі інформаційною, вимагає й відповідних підходів до навчання гуманітарних дисциплін. Відтак, ми мусимо орієнтуватися в тих умовах, у яких будуть вчитися, розвиватися, зростати як професіонали, як активні члени соціуму наші учні. Передусім, варто зауважити, що сучасна людина змушена жити, навчатися, творити в динамічному інформаційному просторі. Якщо не вміти швидко орієнтуватися в потоці інформації, не мати навичок самостійного здобуття знань, можна втратити можливість професійного становлення й зростання. Ураховуючи це, варто знайти такі підходи, які б забезпечили швидку адаптацію випускника в новому навчальному середовищі.
Це актуалізує потребу наукових пошуків щодо розроблення і впровадження нових інтенсивних технологій навчання, які забезпечували б активізацію розумових дій, розвиток пам’яті, задіювали б психологічні можливості людського мозку, активізували довготривале і мимовільне запам’ятовування. Дієвими у цьому контексті науковці називають такі способи репрезентації навчального матеріалу: опорні конспекти, концептне (фреймове) структурування, візуалізація, застосування мультимедіа [9]. Про необхідність застосування різних видів структурування навчальної інформації, зокрема опорних конспектів і фреймів, наголошують автори когнітивної методики навчання мови М.Пентилюк, О.Горошкіна, А. Нікітіна[11].
У контексті означеної проблеми значущими для нас є дослідження про роль знаково-символічних структур у розвитку мислення людини (Л.Виготський, Р. Немов), технології інтенсифікації навчання (С. Лисенкова, В. Шаталов, Л.Підласий), теоретичні та методичні засади впровадження фреймового підходу (Р. Гуріна, М. Мінський), проблеми формування уміння репрезентувати навчальні тексти (О. Горошкіна, В. Павлова, В. Паламарчук), питання удосконалення загальнонавчальних умінь (В.А.Кулько, В.Ф.Паламарчук, Г.В.Писарук, Л.В.Скуратівський, Т.Д.Цехмістрова).
Аналіз наукових і методичних джерел засвідчує, що незважаючи на вагомі результати наукових пошуків щодо окреслених проблем, поза увагою дослідників залишаються важливі аспекти використання різних способів репрезентації навчального матеріалу на уроках української мови й літератури.
Відтак метою статті є з’ясування особливостей фреймового структурування навчального матеріалу під час викладання української мови й літератури.
Провідні українські і зарубіжні лінгводидакти вважають, що під час навчання української мови й літератури слід уводити нові форми подання знань, які, відповідно, зумовлюють пошук засобів презентації, методів навчання, оскільки навіть однакова за змістом інформація може бути втілена в різну форму і представлена по-різному. Так, О.М. Михайлов зазначає, що «часто те, на виклад чого сто років тому назад потрібно було цілий курс лекцій, тепер можна пояснити за декілька хвилин за допомогою двох-трьох написаних на дошці формул» [8]. Під час навчання української мови й літератури функцію таких формул виконують асоціативні малюнки, символи, схеми, опорні слова і графічні організатори, які сприяють згортанню, спрощенню, візуалізації тієї інформації, яку необхідно засвоїти. Ураховуючи те, що під час сприйняття і розуміння текст потрапляє в пам’ять у згорнутому вигляді, то представляти навчальний матеріал теж варто структурованим, використовуючи таблиці, схеми, графи тощо. Так, Загальноєвропейські вимоги щодо мовної освіти визначають пріоритетним структурований підхід, в межах якого ті, що навчаються, беруть активну участь в процесі навчання [3].
Структурування навчальної інформації полягає у спеціальній побудові матеріалу з урахуванням певних принципів, з-поміж яких:
· Системність (чітка логічна структура, доступна організація знань);
· Інтерактивність (ефективний зворотний зв’язок між учасниками навчання, між учнем й інформацією);
· Модульність (інформація розбивається на кілька автономних модулів, кожен з яких ділиться на блоки, теми, кожен модуль має закінчений, логічний, цілісний характер);
· Адаптивність (адаптація навчальної інформації до інтелектуальних потреб учнів) [6].
Наголошуючи на необхідності структурування інформації, науковці говорять, перш за все, про нелінійну структуру, оскільки саме такий спосіб представлення навчального матеріалу передає його внутрішню логіку, відкриває можливості для дедуктивної побудови теорії, широких узагальнень. Така обробка і презентація інформації складає основу методики використання опорних конспектів, запропонованої В.Ф.Шаталовим ще в 70-ті роки минулого століття, яка полягає у стисненні навчального матеріалу і введенні його короткого змісту у вигляді опори – знаково-символічного, схематичного, логічно послідовного зображення головного з широким використанням асоціацій.
Інтенсифікація навчання досягається внаслідок активізації властивості мозку набагато краще сприймати образну інформацію, схеми, символи, малюнки - навчальний матеріал стає доступним і добре запам’ятовується. Робота з опорним конспектом базується на діяльнісній основі, оскільки учні не просто пасивно сприймають представлену картинку, а є її співтворцями, в класі і вдома повинні доповнити зміст опорного конспекту. Під час же відтворення навчального матеріалу спрацьовує зорова пам’ять: перед очима спочатку виникає картинка-опора з символами, асоціативними малюнками, а потім інформація «нанизується» на ці зорові образи, допомагаючи учням якісно відтворити зміст вивченого.
Опорні конспекти як спосіб візуалізації і стиснення інформації навчального матеріалу є попередниками фреймового представлення інформації [12]. На думку науковців, ці два способи представлення інформації мають як спільні, так і відмінні особливості (мал. 1).
Фрейм (англ. рамка, основа, скелет) – це мінімальний опис певного явища, факту чи об’єкта, що володіє властивістю, завдяки якій вилучення з цього опису будь-якої складової приводить до того, що це явища, факт або об’єкт перестають правильно класифікувати [7], рамочна структура ключової ідеї навчального матеріалу, яку можна «накласти» на більшість тем і розділів, виражену в графічній формі [5]. Р.В. Гуріна вважає, що фрейм – це жорстка конструкція, каркас, який містить в якості елементів порожні комірки, вікна, рядки, що повинні бути заповнені і можуть багаторазово перезавантажуватись (на відміну від опорних конспектів і структурних схем) новою інформацією [1].
Безперечною перевагою фреймів є те, що вони мають високу ємність, легко використовуються під час проблемного навчання, передбачають самостійну роботу учнів, що в сучасних умовах розвитку освіти є достатньо актуальним.
Зрозуміло, що інформація під час складання фреймів подається не в “чистому вигляді”, а схематично, компактно згорнуто в певну логічну послідовність - структуру, модель. Тому складністю фреймового підходу є необхідність високого рівня розуміння, узагальнення тексту і вміння передавати його зміст стисло, логічно, інформативно.
Водночас постійне залучення учнів до створення фреймів дає змогу розвинути низку загальнонавчальних умінь, а саме :
· удосконалити загальнонавчальні вміння учнів, такі як: аналіз, конкретизування, синтез, узагальнення, виділення головного, що забезпечує вдосконалення стратегічної компетенції учня;
· пояснити сутність ключових понять теми;
· здійснити компресію вихідного тексту;
· структурувати, упорядкувати і систематизувати знання, збільшити обсяг пам’яті, швидкість запам’ятовування [4].
Відомі лінгводидакти вважають за необхідне використовувати на уроках української мови й літератури фреймове структурування матеріалу як спосіб оптимізації навчання в умовах профільної освіти [11]. Водночас важливо розуміти, що однією з умов доцільного використання фрейму на уроках є дотримання єдності зовнішньої і внутрішньої форм структури фрейму. Так, зовнішня форма – це сукупність структурних елементів фрейму, а внутрішня – це змістове наповнення, тобто все те, що мають осмислити і зрозуміти учні у процесі опрацювання навчальної інформації, згорнутої у такий спосіб (знаків, символів, графічних зображень, засобів мовленнєвого подання навчальної інформації тощо)
Використання фреймів під час вивчення словесності передбачає дотримання певної послідовності:
1. Вибудувати каркас змісту певного навчального матеріалу, розділивши його на певні сектори.
2. Визначитися з фокусом – темою, яка актуалізується в центрі каркасу.
3. Продумати назви слотів.[1] Наприклад, щодо вивчення розділу «Морфологія» можна виділити такі блоки: визначення, лексичні ознаки, граматичні ознаки, синтаксична роль, правопис.
4. Здійснити вербальне наповнення фреймових структур.
5. Такий фрейм є візуалізацією, яка дає змогу розгортати відповідь за певним сценарієм, кроки якого визначаються назвами слотів.
Таку послідовність роботи пропонують А.А. Остапенко, С.І. Шубін [10]. На нашу думку, варіанти побудови фреймів залежать від теми, її інтерпретації вчителем, відтак підхід може бути не таким уніфікованим, оскільки представлення матеріалу лише у вигляді такої структури створить певну однобокість, передбачуваність. Тому варто експериментувати з формою представлення матеріалу для створення ефекту новизни, відкриття, що, на нашу думку, підвищить інтерес до здобуття знань.
Водночас вчителеві варто не лише самому створювати фрейми, інтерпретуючи навчальний матеріал, але й спонукати до цього учнів, що буде формувати загальнонавчальні вміння, необхідні сучасній людині для «навчання протягом життя»[2]. Як варіант, можна запропонувати учням тему і назву слотів для самостійного заповнення з використанням різних джерел інформації
Пропонуємо ще низку завдань, якими можна запропонувати учням для урізноманітнення роботи з фреймами.
· Придумати назви слотів до певної теми (певною мірою, це є очікувані результати розумової діяльності).
· Заповнити слоти, використовуючи основні і допоміжні матеріали.
· Придумати асоціативні малюнки до певної теми.
· Створити власний словничок скорочень до певної теми, використати під час складання фрейму.
· Дібрати приклади до сформульованих фактів.
· Запропонувати своє бачення способу фреймового представлення теми.
· Використовуючи фрейм, створити під час роботи в групі повідомлення, яке стосувалося б різних адресатів (1 група – для дикторів ТБ; 2 – для учнів; 3 – для іноземних туристів…).
· Обгрунтувати власну позицію щодо означеної проблеми;
· Поставити проблемні питання учневі, який доповідає.
· Визначити цінність опрацьованої інформації для власного розвитку.
Якщо ж учитель пропонує власне бачення навчального матеріалу у вигляді фрейму, то, на нашу думку, це має бути не просто ознайомлення з уже готовим продуктом, а співпраця, співтворчість педагога й учнів у процесі викладання певної теми, коли на очах у дітей за допомогою дошки і крейди або фліп-чарту і маркера творяться нові знання. Учитель може запропонувати учням вдома доопрацювати частини фрейму, додати інформацію з різних джерел, висловити власне бачення порушеної проблеми, поставити низку проблемних запитань
Водночас варто намагатися створювати комунікативне середовище під час структурування здобутої інформації. Так, об'єднавшись в групи, учні можуть складати фрейми до однієї чи кількох різних тем з наступною презентацією і рефлексією своєї діяльності. Це сприятимеоволодінню різними способами взаємодії між людьми, різними соціальними ролями, використанню мовних знань в різних сферах і ситуаціях, а відтак формуванню комунікативної компетентності як стратегічної під час викладання української мови й літератури, про що зазначено в новому Державному стандарті [2:6] .
Лише за таких умов буде забезпечене активне сприймання, адекватне розуміння і міцне запам’ятовування навчальної інформації. Така організація здобуття знань, опанування важливих умінь і навичок, формування ціннісних орієнтирів і набуття досвіду формуватимекомпетентного учня, спроможного вирішувати навчальні завдання і розв̕язувати життєві проблеми .
Міркується, що кожен сучасний учитель в умовах невідповідності між ускладненням змісту програм і часом, відведеними на вивчення матеріалу, має володіти різними способами структурування інформації з метою оптимізації навчання і вироблення здатності учнів самостійно здобувати, структурувати і використовувати інформацію для забезпечення власних навчальних і життєвих потреб.
Насамкінець, варто зазначити, що окреслені нами питання не охоплюють усіх аспектів багатогранної проблеми структурування навчального матеріалу для оптимізації процесу навчання. Перспективним напрямком дослідження може стати розроблення технології проведення уроків з використанням фреймової організації знань.
Література
1. Гурина Р.В., Соколова Е.Е. Фреймовое представление знаний: Монографія. – М.: НИИ школьных технологий, 2005. – 176 с.
3. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти : вивчення, викладання, оцінювання / наук. ред. С. Ю. Ніколаєва. – К : Ленвіт, 2003. – 273 с.
4. Ковальчук Л. Розвиток професійного мислення майбутнього вчителя на засадах фреймового підходу до вивчення педагогічних дисциплін у класичному університеті. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/Pedagogika/periodic/visnyk/23/14_kovalchuk.pdf.
5. Колодочка Т.Н. Дидактические возможности фреймовой технологи // Школьные технологии. – 2003. – №3. – С. 27-30.
9. Вознюк О., Дубасенюк О. Проблема організації знань у системі професійної підготовки вищої школи. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/OD/2010_2/10VOVPVS.pdf .
12. Черабаева Н. А. Фреймовое представление знаний на уроках биологии как способ интенсификации учебного процесса [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://sinncom.ru/content/rip/index_dial.htm .
МЕТОДИКА
ЕЙДОТЕХНІКИ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Скажи мені – і я
забуду;
Покажи мені – і я запам’ятаю;
Дай зробити – і я зрозумію.
(Китайська притча)
У житті суспільства постійно
відбуваються зміни, робляться наукові відкриття в різних галузях, в результаті
чого з’являється великий об’єм нової інформації.
І першим, хто повинен навчити дитину швидко й правильно
засвоїти її, відтворити, застосувати на практиці, є сучасний учитель. Цілком
природно, що допомагають учителеві в цьому не тільки традиційні, а й
інноваційні технології та методики.
Однією з них є ейдетика – унікальний напрямок вчення в
психології, спрямований на вивчення ейдетизму.
Ейдетизм – феноменологічна форма пам’яті, яка дозволяє
утримати, зберегти в пам’яті й відтворити яскравий наочний образ через деякий
час.
Людина, що володіє ейдетизмом (фотографічною пам’яттю ),
здатна уявляти відсутній об’єкт, ніби бачити його із закритими очима.
Ейдетиками
психологи називають людей, що мають здатність викликати наочні, зорові образи.
Люди з ейдетичним мисленням легко «бачать» звуки, кольори, можуть візуально
уявити будь-яку дію. Коли вони згадують який-небудь предмет, то ніби бачать
його, іноді навіть відчувають колір або запах. Здатність мислити образами
споконвіку властива людині. Це з приходом цивілізації люди привчили себе
запам’ятовувати абстрактні символи, слова або цифри.
Словом
«ейдос» давні греки позначали зовнішній вигляд, картину, образ, ідею. У
перекладі «eidos» означає «образ».
Поняття
«образ» міцно пов’язалося з нашим мисленням, і ми говоримо: «образне мислення»,
«я немов бачу те, про що ви говорите» і под. Ми розділяємо людей на тих, що
мислять логічно (лівопівкульних), та тих, що мислять образно (правопівкульних).
Вважається,
що представники науки, особливо точних наук, – мислять логічно, а представники
творчих професій(художники, музиканти, літератори) – образно.
Для
ейдетики практично не існує нездібних учнів. Науково доведено, що 40% людей
планети є активними ейдетиками, а 60% – латентними.
Нам
легко переказати фільм, цікаву книжку, тому що легше уявляти образами,
картинками, ніж словами.
Образ
– одне з основних понять літератури, що визначає природу, форму і функцію
художньо-літературної творчості.
У
словниках зустрічається різне тлумачення терміну «образ»:
-
властива мистецькій творчості форма відтворення, тлумачення та засвоєння життя
шляхом створення естетично діючих об’єктів;
-
знак, засіб смислової комунікації в рамках певної культури;
-
троп (словесний образ);
-
образна або художня деталь та ін.
Методи
популярної сьогодні ейдотехніки базуються на максимальному використанні
образного типу інформації. Учитель кодує матеріал уроку в символи, схеми, і
діти запам’ятовують інформацію, пропускаючи її через серце, емоції,
темперамент. Ейдотехніка задіює резерви
правої півкулі головного мозку, сприяє розвиткові образної пам’яті, образного
мислення, творчих здібностей.
Ейдетичні
образи – тобто наочні образи.
Десятирічній
дитині показують протягом 9 секунд абсолютно невідому йому до того картину.
Потім картина убирається, перед дитиною залишається гладкий сірий екран, але
дитина продовжує бачити відсутню картину та бачити її так, як кожен із нас
бачить послідовне зображення, після того як кольорову фігуру приберуть з поля
нашого зору. Ось це в буквальному смислі слова бачення відсутнього предмета або
картини і складає основу ейдетизма.
Все,
що ми бачимо, чуємо, нюхаємо, пробуємо на смак – поступає в наші архіви пам’яті
та залишається там назавжди.
У
сучасній школі учням для запам’ятовування і переказу пропонується великий обсяг
інформації. Працюючи з дітьми, вчителі, зазвичай, спираються на логічне
мислення й механічну пам’ять. Але ефективність таких методик невисока.
Ейдотехніка
– сукупність найбільш ефективних та перевірених протягом багатьох років як
авторських, так і класичних прийомів запам’ятовування; технологія з обробки,
зберігання та відтворення інформації.
Пам’ять
– один із основних процесів психіки людини, та основа, на якій творить мозок;
це розумова діяльність людини, її мислення.
Якщо
ми своєю фантазією окрасимо необхідну нам інформацію, то витягнути її зі своєї
памяті буде набагато простіше, адже всі «речі», які там зберігаються, будуть
кольоровими та незвичайними».
Ейдетизм
являє собою специфічний вид пам’яті, заснований на зорових образах і враженнях.
Змістова детальність відтворення, наочність, емоційно-чуттєва насиченість
відтворюваного образу практично не уступає образу, що сприймається. Ейдетичний
образ є суб’єктивним, яскравим, візуальним. Тому ейдотехніку ще називають
«жива» пам’ять.
Міцна
пам’ять пов’язана саме з уявою, а не з зазубрюванням. Запам’ятовування через
силу, безкінечні повтори дають зворотний ефект.
У
дитинстві завдяки образному мисленню ми засвоювали величезні об’єми інформації
про навколишній світ (до 70% всієї інформації протягом життя). А чи
замислювались ви коли-небудь над тим, як дитина сприймає рідну мову? За кожним
новим словом у неї стоїть конкретний образ. Формула проста: «Почув, уявив,
запам’ятав» та «Ми знаємо тільки те, що уявляємо».
Ейдетична
пам’ять триваліша. Ви зможете відтворити те, що запам’ятовували, і через
місяць, і через рік.
Тренування
та покращення пам’яті є, звичайно, ведучою метою розвитку ейдетичних
здібностей. Але до цього можна додати і розвиток уяви, фантазії, творчого
мислення, покращення концентрації уваги. Взагалі важко уявити успішну людини
без добре розвинутої образної пам’яті.
Ейдотехніка
– не чергове новомодне породження ХХІ століття. Традиції ейдетики уходять своїм
корінням в епоху античності. Давні греки вважали, що людина думає, мислить
ейдосами – образами. У її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки –
образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в
пам’яті. Тому втрата образу (за асоціацією – його стирання) здавна характеризує
забування.
Уперше
термін «ейдетика» був озвучений німецьким психологом Е.Йєншем, а поширення і
глибокого вивчення набув у дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який
поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки:
1)
мнемотехніка (методи, у основі яких лежить вербально-лог ічне мислення); 2) ейдетика (методи,
засновані на конкретно-уявному мисленні).
Величезна
цікавість до ейдетики спостерігалася в Західній Європі 20-40-х років ХХ
століття. Особливо активно даний напрям розвивався в Німеччині. Великий вклад у
розвиток науки ейдетики належить талановитому та креативному російському
викладачу, доктору педагогічних наук І.Ю. Матюгіну, який у 90-х роках ХХ
століття з групою дослідників вивчив накопичений людством досвід ефективного
запам’ятовування і розробив 27 методів образного розвитку уваги та пам’яті. А
от у нашій вітчизняній освіті про ейдетику всерйоз заговорили не так давно, і в
основному завдячуючи Є.В. Антощуку, керівнику «Української Школи Ейдетики», де
кожен може навчитися у ігровій формі запам’ятовувати слова (у тому числі й
іноземні), цифри, обличчя, імена, вірші, великі тексти тощо.
Урок
літератури повинен бути уроком радості, пізнання, відкриття, уроком розвитку
уяви й емоційної сфери. За допомогою ейдотехніки будь-яка інформація
запам’ятовується легко, із задоволенням, у позитивному настрої. Емоційно забарвлені
заняття словесності, наповнені рівною мірою вербальною та образною інформацією,
– це уроки, на які потребує сучасна школа.
ІЗ
ПОСТУЛАТІВ ЕЙДЕТИКИ
· Не буває поганої
пам’яті, є лише невміння нею користуватися.
· Пам’ять розум не замінить, але сприятиме його
формуванню.
· Повторення – мачуха навчання.
· Один раз побачити краще, ніж сто раз…
повторити!
· Відношення до себе подібне до малювання – не
розфарбовуйте себе в похмурі тони.
· Ейдосфера –
простір для розвитку.
На заняттях, де використовується
ейдотехніка, дітей стимулюють яскраво описувати об’єкти, давати веселі
визначення, придумувати «портрет», «біографію», наприклад, літерам, «оживляти»
цифри.
Якщо
дитина любить малювати, попросіть її, щоб вона уявила та намалювала, якого
кольору радість, самотність, тиша. А інший учень, який постійно слухає на
перервах і уроках mp3-плеєр, нехай спробує представити, як звучить небо у
різних своїх проявах. Спитайте в учнів,
яке на смак сонячне світло або як пахне місячне сяйво.
Розвивши
свої ейдетичні здібності, людина зможе, наприклад, прийшовши до картинної
галереї, почути звуки картини, яка їй сподобалась, у неї можуть виникнути
тактильні відчуття, вона відчує смак і запах зображеної художниками атмосфери,
в неї пробуджується інтуїція.
Зупинимось на деяких методах і прийомах ейдотехніки,
які можна використовувати на уроках літератури.
1. Метод Цицерона, або метод
місць. Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її
виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у
руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування.
Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. На стінах, стелі,
дверях своєї оселі він розвішував тези промов.
Метод
місць базується на зорових асоціаціях: потрібно ясно уявити собі предмет, який
необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який
легко «виймається» з пам’яті. Записування вчителем матеріалу на дошці,
вивішування плакатів і схем на стінах класного кабінету допомагають учням легко
пригадати інформацію уроку, тим більше, якщо вона була незвичайна, фантазійна,
казкова.
2. Метод Аткінсона. Це метод
запам’ятовування іншомовних слів, заснований на використанні ключових слів або
фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім
звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Тому одразу відпадає необхідність у
зазубрюванні.
3.
Метод запам’ятовування цифр та чисел. Цифри та числа треба розфарбувати уявою.
Кожну цифру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує. Є.В.Антощук
пропонує наступні асоціації:
1
– Буратіно (і будь-який казковий герой);
2
– лебідь (та будь-який птах);
3
– двогорбий верблюд (і всі екзотичні тварини);
4
– стілець догори ногами (і всі меблі);
5
– яблуко (фрукти);
6
– комп’ютерна мишка (і будь-яка техніка або посуд);
7
– прапорець (різного кольору);
8
– велосипед (і все, що з колесами);
9
– барабан (і будь-який музичний інструмент, або будь-яка риба);
0
– м’яч, бублик.
4. Ланцюговий метод будується на
асоціативних зв’язках. Виклик у свідомості одного уявлення веде за собою цілий
ланцюг асоціативних вражень.
Запамятовуючи
які-небудь речі за допомогою свідомо підібраних асоціацій, можна прискорити
процес їх пригадування у потрібний момент.
Можна
попросити учнів викликати в уяві асоціації до іменників «радість» і «горе»,
потім спробувати скласти різноманітні словосполучення, поєднуючи слова з першої
колонки зі словами другої колонки. А вже потім від цих асоціацій перейти до
аналізу головних тем і символіки назви твору.
радість горе
краса страх
життя смерть
енергія чорне
аромат образа
5. Метод поєднання вербального апарату з
роботою уяви.
Необхідно за 60 секунд назвати 60-100 будь-яких іменників. Потрібно називати ті
предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо
це викликає емоційне напруження.
6.
Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти
власні думки. Потрібно навчитись, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему
упродовж 5 хвилин. Для цього знадобиться уся фантазія, яскрава уява та вигадка.
7. Метод
парадоксальних перетворень. Потрібно написати список будь-яких предметів
(близько 30) і до кожного слова вигадати, уявити і записати якість, якої не
може бути. Вигадка обов’язково повинна бути веселою, яскравою, анекдотичною.
Наприклад:
Кішка
– з рюкзаком. Папір – шоколадний.
Корова
– з хоботом. Капелюх – хлібний.
8.
Акровербальний метод
(«акро» – край, «вербо» – слово). Складання віршиків, жартівливих фраз, в яких
зашифрована яка-небудь інформація.
Цей
метод заснований на креативному перетворенні «сухої» інформації на «живі»
тексти. Це може бути, наприклад, «шифрування» навчального матеріалу у вірші,
пісні або анекдоти.
9. «Зрощення мотивів». Створення
взаємодії між індивідуальною свідомістю та основною ідеєю твору.
Художній
твір, як і музична симфонія, складається із багатьох мотивів (від іт. motive – основа, рухаючи сила), що вростають один у
другий. Але завжди є основний мотив, який напряму пов’язаний із головною ідеєю
і причиною створення явища в мистецтві.
Виділяючи
основний мотив, учитель шукає у свідомості учня пов’язаний з ним архетип, який
поєднує індивідуальну свідомість і художню систему на основі активізації
відновлюючої уяви. Такі точки зіткнення є завжди. Треба лише віднайти цю
спільність, емоційно породнити учнів з книгою.
10. «Авторське напуття». Робота з
авторським вступом: заголовком як «ім’ям» і «знаком» твору, передмовою,
епіграфом, списком діючих осіб у п’єсі, авторськими ремарками, навіть першими
абзацами тексту.
Відомо,
як ревно і уважно відносяться художники слова до заголовку твору, до імен
головних героїв. Свідомо або несвідомо, ці орієнтири ніколи не даються автором
випадково, вони завжди несуть у собі певний смисл, пов’язаний з основною ідеєю.
Письменник немовби вказує нам шлях подальшого слідування за його «образним
полем».
11.
«Пошук смислу». Пошук смислу ситуації за даним образом, виводиться
абстрактний смисл образної системи. Дуже важливий, коли зустрічаєшся з
письменниками, які залишають учням у своїх творах простір для власних думок,
міркувань та висновків.
12. «Ефект присутності». Створення у
свідомості учнів образних картин, пов’язаних із актуалізацією різноманітних
рецепторів (зорового, слухового, тактильного тощо).
13. «Доповнення образу». Пізнання логіки
образу. Відомо, що письменник вносить у текст твору далеко не все, що він знає
про образ. Образи мистецтва живуть у його свідомості самостійним життям і, як
правило, сприймаються художником як об’єктивні, незалежні від його свідомості
явища.
14. «Бачення-символ». Формування у
свідомості учнів узагальненого, осмисленого образу, тотожного індивідуальній
інтерпретації художнього твору (ілюстрація, вірш, міні-твір). Це дає можливість
учням побачити множинність індивідуальних інтерпретацій одного і того ж твору.
Символічний образ створює в них відчуття невичерпності, багатогранності мистецтва
слова.
15.
«Діалог з мистецтвом». Ознайомлення учнів з різноманітними тлумаченнями,
даними художниками, скульпторами, композиторами та ін. Таким чином,
відбувається, з одного боку – здійснення міжпредметних зв’язків, з іншого –
продовження розуміння художнього твору на наочно-чуттєвому рівні.
Все
більшого поширення на уроках літератури набуває така цікава творча форма
роботи, як складання конспекту.
Як
відомо, у кожної людини працюють в різній мірі три механізми пам’яті: слухова,
зорова, рухова. І якщо в процесі навчання всі вони цілеспрямовано
використовуються, то рівень засвоєння нового матеріалу підвищується.
Ейдос-конспект (ЕК) – це роздуми,
породжені образністю тексту, що супроводжуються створенням власних образів на
основі цитат твору.
Поєднуючи
в собі опорний конспект (теоретичні знання) та ілюстрації до твору,
ейдос-конспект задіює логічне і образне мислення.
ЕК
являє собою складне ціле:
- образний малюнок (можливо, графік), що
складається з фігур, кольорів, картин, які виявляються асоціативно у свідомості
читача в процесі інтерпретації;
- чітке обґрунтування кожного елементу
висловлюванням з тексту;
- формулювання назви конспекту як
головної думки, сприйнятої та сформульованої читачем;
- формулювання висновку, повязаного з
назвою; твір-інтерпретація тексту (роздум на основі даного).
Структура
ейдос-конспекту:
1 частина: тема, цитатний
матеріал, що породжує образ (малюнок, схему, поєднання кольорів, фотографію) –
з лицевого боку.
2 частина: коментар з теми
(розгорнуте судження, що дає тлумачення свого бачення теми і образів у творі) –
зі зворотного боку.
Ейдос-конспект
– це особисте тлумачення і власне бачення теми та образів художнього твору
учнем. У середніх класах він допомагає робити зримими метафору, уособлення або
порівняння. Поступово ЕК ускладнюється, обов’язковим стає формулювання ідеї
твору.
«Кольорове оформлення – важлива
деталь ейдос-конспекту. Правильно оформлений конспект зачаровує, загострює
увагу на головному, тобто впливає на учня своїми естетичними і психологічними
якостями».
Необхідними
етапами занять зі складання ейдос-конспектів є презентація ейдос-конспекту
дітьми, а також захист ейдос-конспекту, обґрунтування форм фігур, обраного
кольору з текстом художнього твору, власними виявленими асоціаціями. Можливе
залучення музичних творів з обґрунтуванням вибору.
Робота
з ейдос-конспектами – складова комплексного аналізу тексту художнього твору.
Приклади
завдань, які підводять учнів до створення власних ейдос-конспектів:
Завдання 1. Прочитайте вірш
вголос та запишіть свій перший емоційний стан після прочитаного. Можете
зафіксувати його у вигляді будь-якого зображення (малюнок, графік, геометрична
фігура, пляма одного або декількох кольорів та под.).
Завдання 2. Якщо ви
зафіксували отримані емоції у вигляді зображення, спробуйте відповісти на
питання: чому ваше зображення такої форми, що це символізує? Чому ви обрали
такі кольори, що це для вас означає?
Завдання 3. Спробуйте
розбити вірш на «тематичні», або «описові», блоки-сегменти, читаючи вірш
повільно.
Завдання 4. Дайте назву
кожному уривку, використовуючи слова з тексту вірша.
Завдання 5. Спробуйте
зобразити (як в завданні № 1) провідний настрій кожного уривка. Поясність
значення форми і кольору вашого зображення.
Завдання 6. Дайте відповідь
на питання: чи змінюється настрій вірша від висловлювання до висловлювання?
Опишіть ваші спостереження та зміну настрою у вірші.
Ейдос-конспект
цікавий тим, що може показати глибину розуміння тексту учнем.
Види
ейдос-конспектів (за формою):
- художні: в основі – малюнок,
фотографія або колаж Ліна Костенко «Чайка на крижині», Тютюнник «Климко»,
Богдан Лепкий «Мишка» і цей перелік можна продовжити безкінечно)
- графічні: наближені до
опорних схем-конспектів, але в основі схеми лежать образи (опорні таблиці для вивчення української
мови);
- колірні: в основі –
символіка кольору. Малюнок може виконуватися у вигляді кольорограми з
поступовою зміною кольорів, їхнім взаємопроникненням і навіть з виходом за межі
обмеженого простору (кола, еліпса тощо). Важливо, щоб учень не шукав тлумачення
символіки кольору в довідниках чи енциклопедіях, а керувався своїми емоціями,
почуттями, прислухався до голосу внутрішнього «я».;
- асоціативні: надання
конкретних форм образного втілення символа або абстрактного поняття, скажімо,
щастя, мудрості, натхнення, творчості, яке вимагатиме від учня креативності
мислення, уміння переносити властивості одного предмета (явища) на інші на
основі тотожності або контрасту. Візуалізувати можна авторські образи і ті, що
народжені в уяві читача, тобто асоціативні («У зручний для вас спосіб
презентуйте своє розуміння художнього образу … за поезією …»).
- комбіновані: поєднують у собі різні види: малюнок і колір, схему і образи, авторські та читацькі образи;
- цифрові: створені на комп’ютері.
Переваги роботи з ейдос-конспектом:
-
допомагає побачити образ, створений автором, очима учня (зазвичай діалог
письменника і учня скритий від учителя);
-
дозволяє перевірити рівень сприйняття твору, а інколи і творчості, адже
коментар до ейдос-конспекту розкриває глибину розуміння тексту;
-
потребує від учня самостійної роботи у виборі тем, образів, навчає його
пошуковій діяльності;
-
розвиває творчі спосібності учня, інтегрує різні види мистецтва.
Кольорові
опорні конспекти не тільки роблять різноманітними та більш емоційними форми
проведення уроків, але й сприяють глибокому та послідовному засвоєнню
матеріалу, служать підмогою для закріплення умінь і навичок, розвитку мовлення.
Ейдетизм не тільки допомагає
людині легко запам’ятовувати тексти, дати, номери, формули, а й взагалі
полегшує засвоєння будь-якого матеріалу, що є важливим у процесі навчання або
роботи, підвищує успішність, скорочує час виконання завдань.
Прийоми ейдетики – це перевірений шлях до бажаного
успіху, до швидкого й довготривалого
запам’ятовування орфографічних правил, які так не люблять учні.
Пропоную Вашій увазі метод ( запам’ятовування окремих правил
на пальцях), який використовую на своїх уроках. Як показав досвід, це в процесі
навчання створює ситуацію успіху та активізує уяву учнів.
1.
Знайомство з
морфологією й частинами мови починаю з того, що в українській мові стільки
частин мови, скільки пальців на руках
|
|
Загинаючи шість пальців,
зазначаю, що це самостійні частини мови; три пальці – службові, а вигук
стоїть осібно – не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови.
За фалангами
великого пальця діти запам’ятовують про 2
особливі форми дієслова – дієприкметник та дієприслівник.
2.Під час вивчення прислівника
на пальцях однієї руки діти запам’ятовують основні питання прислівників ( а також
обставин, виражених прислівником):
|
|||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||
3.Синтаксичні
одиниці, члени речення – це пальці однієї руки.
 |
 |
||||||
|
||||||
 |
||||||
Причому
великий та вказівний пальці
стиснуті й нагадують букву «О» -
основа, граматична основа речення, тобто підмет й присудок складають
граматичну основу речення. Показую дітям
лише вказівний палець або лише великий –
і вони знають, що це речення односкладне. Причому вони вже пам’ятають, що великий
палець – це дієслово, а присудок найчастіше виражається саме дієсловом. Лише
основа – непоширене, основа з другорядними – поширене речення.
4. Складне речення – це
поєднання двох і більше простих речень.
|
 |
Переваги використання методики ейдотехніки:
- Пам’ять – розширення можливостей,
об’єму пам’яті.
- Уява, фантазія – збагачення словесної
і образної уяви, багатогранність сприйняття світу.
- Творче мислення – вміння рішати
будь-яке завдання легко, оригінально, із задоволенням.
- Структурність – один блок містить
декілька тем.
- Лаконічність – максимум закодованої
інформації при мінімумі візуальних або графічних знаків.
- Швидкість – здатність швидко знаходити
рішення та генерувати ідеї.
- Увага – розвиток об’єму та тривалості
уваги, вміння помічати деталі, без напруження їх пригадувати.
- Гнучкість – застосування різноманітних
підходів для рішення завдання;
- Відчуття – розвиток не тільки зорової
пам’яті, але й слухових, тактильних відчуттів.
- Інтерес – ейдотехніка пробуджує
пізнавальну активність, бажання розвиватися, бачити свої успіхи.
- Емоційна сфера – використання уяви та
яскравих образів розвиває позитивні емоції та відношення до життя. Радість
навчання, так само, як і радість праці, робить дитину здоровішою: коли людина
перебуває в стані радості, позитивної напруги, в її організмі виробляється
природний стимулятор, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності.
- Самооцінка – ефективність ейдотехніки
надає можливість кожному побачити свої здібності, таланти і результати,
розвиває впевненість у собі. Учень стає більш працездатним, краще вчиться.
Ефективність ейдотехніки побудована на
ФОРМУЛІ:
уява
+ позитивні емоції = засвоєна інформація.
До елементів ейдотехніки звертається майже
кожен словесник, підсвідомо відчуваючи необхідність використання наочних
образів, створення ілюстрацій до художніх творів, що вивчаються, тощо. Але
все-таки важливе свідоме використання технології, її методів, володіння
алгоритмом роботи з ейдос-конспектами.
Методи
ейдетики сприяють розвиткові нового життєвого і художньо-естетичного досвіду
учнів, дозволяють відтворювати яскравий наочний образ протягом тривалого часу,
розширюють не тільки
межі пам’яті, але й можливості дитини бачити світ по-іншому – у всій його
різноманітності кольорів, запахів, звуків.
Приклади застосування методу піктограм на уроках
української літератури при вивченні віршів напам’ять
Дрімають села. Ясно ще / осіннє сонце сяє, / та холодом осіннім вже / в
повітрі повіває. / Темно-зеленії садки / дрімають вже без плоду, / і тихо
гріються хатки, / і верби гнуться в воду… (І. Франко.)
Тече вода з-під явора / яром на долину. Пишається над водою /
червона калина. / Пишається калинонька, / явір молодіє, / а кругом їх верболози
/ й лози зеленіють.
(Т. Шевченко.)
Світає, / край неба палає, / соловейко в
темнім гаї / сонце зустрічає. / Тихесенько вітер віє, / степи, лани мріють, /
між ярами над ставами / верби зеленіють. / Сади рясні похилились, / тополі
поволі / стоять собі, мов сторожі / розмовляють з полем.
(Т.
Шевченко.)
Учнівські роботи
(ейдоконспекти)
Перебіг подій у творі «Слово о полку Ігоревім»
Микола Куліш "Мина Мазайло"
Іван Карпенко-Карий "Хазяїн"
Література:
1.Айзенварг
Л.Г., Айзенварг М.Л. Эйдетика [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://do100verno.com.ua/blog/tag/10
2.Антощук
Є.В. Швидка педагогічна допомога від «Української Школи Ейдетики». 8 уроків з
техніки ефективного запам’ятовування будь-якої інформації. – Вінниця, 2002.
3.Бесєдіна
А. Вплив методів і завдань ейдетики на розвиток особистості учня // Рідна
школа. – 2009. – № 2-3. – С. 61-62.
4.Гайдаенко
М. Эйдетика – удивительная реальность // Психолог. – 2011. – № 28 (июль).
5.Головацкая
Н.Ф. Анализ поэтического текста с помощью эйдос-конспекта. 5–7-е классы
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://festival.1september.ru/articles/412223/
6.Мажирина
Н. Эйдетика. Мир другими глазами [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://clck.yandex.ru/redir
7.Тимошенков
И. Эйдетика [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.tip-top.sebastopol.ua/ru/tip-top/eidetika
8.Уліщенко
В. Метод ейдетики в інтерсуб’єктному навчання української літератури // Рідна
школа. – 2011. – № 7. – С. 33-37.
9.Уліщенко
В.В. Бачу серцем, споглядаю, мислю образами. Ейдетичні прийоми аналізу
художнього тексту як ключ до ефективної суб’єкт-суб’єктної взаємодії під час
вивчення української літератури // Українська мова й література в середніх
школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2009. – № 5. – С. 28-39.
Мультимедіа-технології на уроках української мови та літератури
Зважаючи на
швидкоплинність
життя, ми не можемо дозволити
собі витратити час на завдання,
які не ведуть до нових результатів.
Л. Ландау
життя, ми не можемо дозволити
собі витратити час на завдання,
які не ведуть до нових результатів.
Л. Ландау
Перехід від індустріального до інформаційно - технологічного суспільства зумовлює необхідність перебудови всієї системи освіти, змінює освітні потреби щодо підготовки й розвитку сучасного спеціаліста, мобільність якого залежить від володіння інформацією та здатності до обміну нею, комунікативності, самостійного набуття необхідних для професійної діяльності знань, умінь, навичок.
Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, будь-яких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів у навчальному процесі.Ефективність використання методів навчання в сучасній школі значною мірою обумовлене наявністю матеріально-технічних засобів.
Засоби навчання —допоміжні матеріально-технічні засоби з їх специфічними дидактичними функціями.
Технічні засоби навчання — обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.
Залежно від дидактичного призначення використовують як джерело знань посібник для самостійної роботи, засіб ілюстрації, повторення та систематизації. Застосовують як окремо, так і в комплексі — одночасно або послідовно поєднують різні за навчальними й виховними можливостями засоби перед поясненням, під час пояснення чи повторення навчального матеріалу.
Екранні засоби. До них належать транспаранти, діапозитиви, діафільми, дидактичні матеріали для епіпроекції.
Транспарант є екранним засобом зорової наочності, ефективним завдяки своїм високим демонстраційним властивостям: фронтальності, контрастності, яскравості тощо. Інформацію з екрана учні розглядають емоційно, що сприяє зосередженню їх уваги на об'єктах вивчення, а це важливо для інтенсифікації, підвищення ефективності навчального процесу.
Діафільми і діапозитиви, на відміну від динамічних транспарантів, у яких використовується і мовний, і зображувальний матеріал, будуються на зображеннях. Основою зорового ряду в них є малюнок.
Діафільми — своєрідна екранна розповідь, що передбачає сюжетну організацію матеріалу, діапозитиви — окремі ілюстрації певних явищ, пов'язаних лише методичним задумом, а не сюжетом.
Проектування кадрів діафільму, діапозитивів забезпечує широкоформатне форматне, чітке, яскраве зображення, що полегшує сприйняття матеріалу, дає яскравіше уявлення про предмет, явище, ситуацію. Екран, що світиться, концентрує увагу учнів на зображенні, розвиває спостережливість, стимулює пізнавальну діяльність. Субтитри (міжкадровий текст), запитання і відповіді визначають методику їх використання у навчальному процесі.
Друковані засоби. До них належать таблиці, картки для складання таблиць, картини, роздавальний образотворчий матеріал.
Таблиці — найпоширеніший, традиційний вид друкованих засобів, що належать до зорової наочності. Вони забезпечують довготривале, не обмежене у часі експонування мовного матеріалу, дуже прості у використанні.
Таблиця передбачає не просто показ матеріалу, але й його групування, систематизацію. Дидактична функція демонстраційних таблиць полягає в тому, що вони дають учням орієнтири для застосування правил. їх найчастіше використовують при вивченні складних тем.
Демонстраційні картки подають матеріал частинами, відображають одне й те саме явище багаторазово, полегшуючи запам'ятовування конкретного матеріалу.
Засоби слухової наочності. Компакт-диски і аудіокасети є головними засобами слухової наочності. Сприяють виробленню літературної вимови, наголосу, інтонації тощо. Покликані полегшувати засвоєння складних щодо орфографії слів, виділених у підручнику для запам'ятовування. При їх компонуванні максимально використовують дидактичний матеріал підручника, озвучуючи тексти, вправи, пов'язані з формуванням навичок правильної вимови. У звукових посібниках доцільно використовувати додатковий матеріал — вправи з наголошування і вимови, віршові тексти.
Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання. При використанні аудіовізуальних засобів навчання на уроках слід враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту аудіовізуальними засобами. Важливо забезпечити органічне поєднання їх зі словами вчителя, іншими засобами навчання, відповідність між змістом і навчально-виховним завданням уроку, застосування різних методичних прийомів, спрямованих на розвиток пізнавальних можливостей учнів.
При підготовці і проведенні уроку з використанням технічних засобів навчання необхідно: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку навчального матеріалу; визначити обсяг та особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, визначити їх відповідність змісту і меті уроку, можливе дидактичне призначення; з'ясувати, на якому попередньому пізнавальному досвіді відбуватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і прийоми для активної пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними міцного засвоєння знань, умінь і навичок. Загалом практикують такі поєднання аудіовізуальних засобів: статичні екранні і звукові посібники, динамічні і статичні екранні, динамічні екранні і звукові, динамічні і статичні, екранні, звукові.
Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, яка передбачає проведення занять у спеціально обладнаних навчальних кабінетах.
Використання комп'ютерів у навчальному процесі відбувається за багатьма напрямами:
— як засіб індивідуалізації навчання. За допомогою завдань та індивідуальної роботи учня з комп'ютером досягають значних успіхів у засвоєнні матеріалу. Адже комп'ютер фіксує всі етапи його роботи, оцінює її. Вчитель має змогу будь-коли проаналізувати його дії.
— як джерело інформації. Через комп'ютер можна отримувати величезну кількість інформації, яку вчитель може використовувати в навчальному процесі. Але комп'ютерна інформація не повинна замінювати підручник, книги, інші джерела знань.
— як засіб оцінювання, обліку та реєстрації знань. Для цього використовують програми з контрольними та екзаменаційними питаннями, відповідями на них та нормативами оцінювання кожної відповіді. Комп'ютер не тільки оцінює відповіді, а й видає рекомендації щодо виправлення помилок.
— як засіб творчої діяльності учня. Сучасне програмне забезпечення комп'ютерів дає змогу творчо працювати учням:
— текстовий редактор — замінює друкарську машинку, маючи значно більше функцій (вибір шрифту, його розміру, кольору, розміщення друкованого тексту, корекція написаного, заміна блоків тексту);
— графічний редактор — сприяє розвитку художніх навичок, допомагає в кресленні, проектуванні;
— музичний редактор — дає змогу писати музику для будь-якого інструмента, оркестру.
— як засіб заохочення до навчання в ігровій формі. Робота на комп'ютері стимулює успішне виконання навчального завдання, як дослідницький пошук, тип мислення; забезпечує тренінг у певному виді діяльності.
— як засіб допомоги дітям з дефектами фізичного і розумового розвитку. Передусім він є засобом комунікації дитини із зовнішнім світом. Для таких дітей розробляють спеціальні програми, які враховують особливості їх розумової діяльності, допомагають ефективному навчанню.Застосування у навчальному процесі інформаційних технологій (IT) сприяє підвищенню ефективності практичних та лабораторних занять з природничих дисциплін приблизно на 30%, об'єктивність контролю знань учнів — на 20—25%, прискорює накопичення активного словникового запасу з іноземних мов у 2—3 рази. Вони дають змогу включити до навчальних планів лабораторні заняття з використанням комп'ютерних моделей, які імітують функціонування дуже дорогого, унікального обладнання, недоступного для навчальних закладів.
Основні види комп'ютерних навчальних програм:
— комп'ютерний підручник — програмно-методичний комплекс, що забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ. Поєднує в собі особливості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму;
— контролюючі програми — програмні засоби, призначені для перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;
— тренажери — засоби формування та закріплення навичок, перевірки досягнутих результатів;
— ігрові програми — забезпечують додаткові до навчальних програм дидактичні можливості. Найефективнішими є ділові ігри, орієнтовані на розв'язання складних однотипних задач групами учнів. Існують розважальні ігрові програми, які впливають на формування світогляду школярів, конкуруючи з такими соціальними інститутами, як сім'я, школа, етнос;
— предметно-орієнтовані середовища — програми, які моделюють мікро- та макросвіти, об'єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об'єктами, операції з ними. Навчальне моделювання сприяє унаочненню навчання, а вивчення процесів у їх динаміці — більш глибокому та свідомому засвоєнню навчального матеріалу.Нове покоління комп'ютерів, застосування оптоволоконного зв'язку обумовили появу та розвиток електронних систем навчання: бази даних, бази знань (мультимедіа, гіпермедіа, інтермедіа та мережових технологій).
Бази даних. Вони містять різноманітну статистичну, текстову, графічну та ілюстративну інформацію у необмежених об'ємах з обов'язковою її форматизацією. їх використовують для оперативного пошуку необхідної інформації, відсутньої в підручниках, посібниках.
Гіпермедіа-технології надають можливості для роботи з текстами через виділення ключових об'єктів (слів, фраз, малюнків), організацію перехресних посилань між ними.
Мультимедіа-технології (багатоваріантне середовище) пов'язані зі створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, мультимедіа-енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних тощо. Вони поєднують анімацію, текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію, обсяг якої становить сотні мегабайт. Комп'ютер дає змогу учням, не виходячи із класу (з дому), бути присутніми на лекціях видатних учених, педагогів, стати свідками історичних подій минулого і сучасності, відвідувати музеї та культурні центри світу.
Одним із способів розвитку пізнавальної активності учнів є використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.
Мультимедіа (лат. multum – багато й англ. media – засоби) – система сучасних технічних засобів, що дозволяють працювати з текстовою інформацією, графічним зображенням, звуком (мовлення, музика, ефекти), анімаційною комп’ютерною графікою (мальовані фільми, тривимірна графіка) в єдиному комплексі; один їх перспективних напрямків, що найбільш швидко розвиваються, особливо в галузі освіти.
Дійсно, мультимедіа – один із термінів, який може означати різні речі й бути призначеним для різних людей та користувачів. У зв’язку з цим важко визначити, де мультимедіа починається й де закінчується. Під мультимедіа ми будемо розуміти комплекс апаратних та програмних засобів, що дозволяють застосовувати комп’ютер з текстом, зі звуком, графікою, анімацією та відео.
Урок з використанням мультимедійних технологій стає цікавішим для учня, а тому й ефективнішим для засвоєння знань, поліпшує рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.
Кількість мультимедійної підтримки уроку може бути різною: від кількох хвилин до використання мультимедіа впродовж цілого уроку. Під час уроку з мультимедійною підтримкою істотно змінюється роль учителя, який виступає передусім організатором, координатором пізнавальної діяльності учнів.
За допомогою комп’ютерних технологій модна використовувати на уроці наочність вищого рівня – відео матеріали, анімаційні фрагменти, інтерактивні моделі тощо, які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо. Інформаційні технології допомагають індивідуалізувати та диференціювати навчання. Цього досягають не тільки завдяки різнорівневим завданням, а й за допомогою самоосвітою учня.
Отже, комп’ютер та інтерактивні дошки на уроках української мови та літератури поступово стають звичними засобами навчання; використання яких роблять урок динамічним, яскравим і, звичайно, набагато результативнішим.
Науково-педагогічна література подає безліч різноманітних мультимедійних жанрів:
- Блок-тема
- Медіа-урок
- Самодиктант
- Тестові завдання
- Медіапроект
- Медіатвори
- Творчі презентації
- Віртуальні екскурсії
- Медіаекспресії
- Літературний портрет
- Динамічні таблиці
- Статичні таблиці
У розумінні цих жанрів й можливості використання мені допомогла стаття Ірини Радченко, вчителя-предметника, лауреата Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року - 2007» (м. Київ), що вміщена у журналі «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», – 200. – № 10 – с. 8-17.Саме тут наведена характеристика кожного із цих жанрів. Давайте їх розглянемо!
Статичні таблиці
Така таблиця – вічна. Більше того, на ній можна писати, підкреслювати, малювати – а вона знову чиста. Наприклад, під час закріплення теми «Односкладні прості речення»на таблиці учні спеціальним маркером ставлять розділові знаки, роблять позначки напроти відповідної характеристики речення , не витрачаючи часу на написання і його письмовий розбір.
Такий підхід до організації роботи значно економить час і підвищує ефективність навчального процесу, адже за урок можна розібрати не 2-3 речення, а 10-15.
Динамічні таблиці
Допомагають учням зрозуміти процес «народження» і функціонування правила: потрібні елементи з’являються і зникають, рухаються, збільшуються, переміщаються; іноді для створення бажаного ефекту застосовується звукове оформлення, анімаційні вставки тощо. Матеріал підібраний з орієнтацією на асоціативне, образне мислення учнів, що дає змогу швидко запам’ятати та якісно застосувати набуті знання.
Літературний портрет
Мультимедійний проект, що містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний матеріал, аудіо- та відео фрагменти, скомпоновані у послідовному порядку, що дає змогу найбільш повно й яскраво розповісти учням про життєвий і творчий шлях письменника чи поета.
Віртуальні екскурсії
Відео розповідь про музеї та історичні місця України; до кожного відео сюжету розроблені відповідні завдання, які учні виконують під час уроку. Таким чином, віртуальна екскурсія знайомить учнів з Україною, її історією, природою, видатними людьми, розширює кругозір учнів, сприяє їх розвитку навіть в умовах, коли справжня екскурсія з певних причин неможлива.
Слайд-твір
Мультимедійний продукт, створений на відповідну тему самими учнями. Це свого роду диференційований, індивідуальний підхід до домашнього завдання. Ось такий вигляд має один із слайдів-творів:
Увага!
Проблема Перевага
Важко оцінити Учитель та учень «говорять однією мовою»
Медіа-проект
Кожен школяр-учасник проекту вибирає для себе індивідуальні засоби й оптимальний темп діяльності, виявляє самостійність, творчість, наполегливість у досягненні мети. Навчальна робота організовується в індивідуальній та груповій формах і складається з трьох етапів:
- відбір та вивчення інформаційно-професійної проблеми, засвоєння комп’ютерної мультимедіа-технології;
- створення та колективне обговорення пробних комп’ютерних мультимедіапрезентацій, створених на запропонованому вчителем інформаційному матеріалі;
- підготовка й представлення розгорнутої мультмедіапрезентації з проблеми із залученням додаткової знайденої учнями інформації й викладеної з урахуванням власної точки зору.
Тестові завдання
Надзвичайно вдало можна формувати на інтерактивній дошці. Як відомо, є спеціальні програми, проте це можна робити й без них, розташувавши кожне запитання та варіанти відповідей на нього на окремому слайді. Такі тестові завдання зручно використовувати під час тематичного оцінювання, аудіювання тощо.
Самодиктант
Давно відома форма перевірки знань, проте у мультимедійному форматі вона працює набагато ефективніше. На дошці – текст із пропущеними буквами та розділовими знаками (бажано, щоб у кожного учня був такий самий друкований текс ). У процесі роботи учні пояснюють вживання букв і розділових знаків, роблячи на дошці відповідні записи. Отже, економиться час та необхідність записувати текст у зошити.
Увага!
Пропускаються букви і розділові знаки тільки на вивчені правила. Учень виконує лише той обсяг, який може (диференційований підхід). Бажано вмістити відповідну ілюстрацію до тексту.
Медіа-урок
Сукупність різноманітних мультимедійних прийомів, що працюють впродовж 45 хвилин уроку, що сприяють повному розкриттю й усвідомленню учнями теми уроку. Такий урок – яскравий, динамічний, результативний.
Блок-тема
Комплексний матеріал за певною великою темою, розташований у послідовному порядку і поділений на мікротеми за допомогою функції «гіперпосилання».100 слів
Форма само диктанту. Така форма організації роботи у кілька разів більш ефективна, ніж традиційний словниковий диктант: обсяг матеріалу зростає, а час виконання роботи зменшується, і при цьому забезпечується якісний результат. «100 слів» можна скласти або до кожного правила окремо, або за всіма орфографічними правилами
Як бачимо, віртуальний навчальний простір – широкий і багатогранний. У своїй практиці я, звичайно, використовую ще не всі можливі мультимедійні жанри (усе ще попереду). Але теж маю певні напрацювання...
Мабуть, виникає питання: «Чому я обрала саме такий вид діяльності на уроках української мови та літератури?» Відповідь дуже легка.
По-перше, тема мого після курсового завдання «Мотивація навчальної діяльності на уроці та шляхи її реалізації». А як ще можна вмотивувати сучасних учнів до вивчення навчальних предметів, що викладаю.
До-друге, в наш час дуже важливо «розмовляти з учнями однією мовою».
По-третє, підвищується рівень самоконтролю з боку учня, координація навчального процесу вчителем, налагоджується якісний контроль за діяльністю школярів.
Зміст
1. З історії
ейдотехніки – с. 3- 7
2. Методи
запам’ятовування – с. 8- 12
3. Методика
складання ейдоконспектів – с.13- 16
4. Види
ейдоконспектів – с.17- 19
6. Учнівські роботи
(ейдоконспекти)- с. 21
7. Література – с.
22
Немає коментарів:
Дописати коментар